для жінок українською мовою
Люди в шлюбі часто не сходяться в думках і інтересах, висловлюючи свою незгоду у бурхливої сварки або навіть бійці, свідками якої, часом, стають діти.
Як вирішувати розбіжності при дитині, не роблячи з цього джерело дитячої психологічної травми?
Чому необхідно контролювати конфліктну ситуацію при дитині?
Скандали в родині – подія практично неминуче. Розбіжності між двома партнерами є нормою і, найчастіше, вирішуються мирно. Але що якщо подружжя, в хвилину конфлікту, йдуть на поводу у емоцій на очах у дітей?
Багато батьки абсолютно не замислюються про свою поведінку в конфліктних ситуаціях. Досить часто причиною емоційних і регулярних розбіжностей в сім’ї стає егоїзм партнерів та їх невміння конструктивно вирішувати конфлікти.
Щоб модель сімейних відносин дитини була благополучною, необхідно підходити до з’ясування відносин з партнером з раціональної точки зору. Справа в тому, що лаючись при дітях, батьки формують норми поведінки в конкретній ситуації, тобто у сварці. Це правило відноситься не тільки до конфліктів, але і до всього, що стосується поведінки в цілому: ставлення до життя, до праці, поведінка в сімейному колі і так далі. Щоб у своєму майбутньому дитина не відчував труднощів у вирішенні розбіжностей зі своїм партнером, на власному прикладі показати йому зразок нормального і здорового діалогу при розходженні в думках з чоловіком.
Ще однією причиною почати брати конфлікт під свій контроль, можна виділити формування у дитини недовіри до світу в цілому. Діти, які регулярно є мимовільними свідками яскравих, ні до чого не призводять і безпідставних скандалів, рано чи пізно припиняють вірити в дружбу, любов, вірність. Такий дитина звикає до постійного з’ясування стосунків і в майбутньому вважає нормою заповнити вільний час з партнером не душевною розмовою, а скандалом. Ці діти, у майбутньому, рідко довіряють людям, а особливо своїм другим половинкам, що веде до відома до мінімуму можливість щасливого і довгого шлюбу.
Чому не слід лаятися при дітях?
Безконтрольні, регулярні і емоційні скандали в присутності дітей, можуть бути чреваті не тільки недовірою дитини до світу і порушеною моделі поведінки, але і принести масу неприємних психологічних травм і наслідків. У дітей, які стали мимовільними свідками конфліктів і рукоприкладства в сім’ї, спостерігаються такі наслідки:
• Психологічна травма
Психіка людини нестійка аж до повноліття. Скандали, лайка, бійки та інші яскраві негативні картини, можуть призвести до порушення психіки дитини. Дитяча психологічна травма загрожує довічним відчуттям негативних емоцій: тривоги, страху, почуття провини, невпевненості у собі, а також люди з деформацією психіки в дитинстві схильні до шкідливих звичок: наркотичної та алкогольної залежності, куріння. Більш того, на тлі порушення психічного стану дитини розвиваються неврози та нездатність переносити стреси.
• Порушення емоційної сфери
Ставши свідком батьківського сварки чи бійки, дитина відчуває масу негативних емоцій, таких як страх, безпорадність, почуття провини, тривогу, гнів. Знаходження дитини, день у день, в такому емоційному стані, часто призводить до того, що дорослішаючи, дитина не набуває вміння бачити красу світу і відчувати радість від кожного прожитого дня. Такі люди на всі події в житті реагують песимістично, а постійне відчуття негативних емоцій вважають нормою.
• Девіантна поведінка
Копіюючи вічно ругающихся батьків або навпаки, протестуючи сімейним суперечкам, дитина може демонструвати поведінка, яка не схвалюється суспільством. Так звані «важкі» діти у зародку своїх вчинків несуть саме наслідування або відкидання сімейному неблагополуччю.
• Відставання у розвитку
Батьки, які регулярно зайняті з’ясуванням відносин, часто просто не займаються розвитком дитини. Але головна причина розумового відставання дитини, який став свідком неодноразових сварок, криється в тому, що при відчутті тривоги і страху, дитяча психіка не здатна на аналіз нової інформації і подальший розвиток.
• Постійне почуття провини
У конфліктах батьків діти мимоволі звинувачують себе. Сформоване почуття провини загрожує в майбутньому перерости в нелюбов до себе і затяжної депресії.
• Ненависть до одному з батьків
Почуття ненависті частіше виникає до батька. Навіть якщо батько дитини не затівав скандал і ні в чому невинний, в очах дитини він все одно буде агресивніше і зліше матері, яка часто представляється малюкові беззахисною і вразливою.
• Дискримінація по приналежності до підлоги
Наслідок рідкісна, але серйозна. Діти з прихованою і, часом, неусвідомленої ненавистю до одному з батьків, дорослішаючи, відчувають труднощі в спілкуванні з підлогою нелюбимого батьків. Вони всіляко відсторонюються, бояться, відчувають неприязнь.
Щоб уникнути подібних наслідків слід усунути помилки у власній поведінці та навчитися грамотно виходити з ситуації конфлікту.
Як грамотно вийти з конфлікту без шкоди для дитини?
Так як же правильно вести себе в конфлікті при дитині? Слідуючи наступним рекомендаціям можна уникнути страшних наслідків з’ясування відносин:
• Відмовитися від підвищення або пониження тону голосу
Крик під час сварки не сприяють кращому донесенню інформації до партнера, а ось привертає увагу дитини. Більш того, крики провокують у дитини почуття страху і тривоги. Шепотітися за дверима теж не найкраща ідея. Як би іноді не хотілося дорослим приховати конфлікти, діти все одно почують уривки, запідозрять, відреагують на емоційний стан. Лаючись пошепки, батьки вселяють у дитини почуття провини і руйнують почуття захищеності.
• Зберігати спокій
Часто конфлікти супроводжуються яскравою демонстрацією емоцій: биттям посуду, бійкою, погрозами предметами побуту та іншим. Але дорослій людині цілком під силу взяти себе в руки і деякий час хоча б створювати ілюзію спокою, тобто демонструвати дитині: «Це всього лише штатний розбіжність, яке ми разом спокійно обговоримо і приймемо рішення».
• Відмовитися від нецензурної лексики
Лайка не несе смислового навантаження, а ось діти навчаються новим словам, тому слід відмовитися від нецензурної лексики.
• Не допускати затяжного конфлікту
Не потрібно демонструвати свої здібності витримки злості і образи. Завдання батьків: навчити дитину якомога швидше відмовитися від негативних емоцій і швидко виходити з конфлікту.
• Відмовитися від залучення дитини в конфлікт
Не потрібно залучати дитину в сварку, питаючи його думку з того чи іншого питання, змушуючи встати на бік матері або батька. Дитина повинна бути в нейтральній позиції. Необхідно пояснити, що мама і тато однаково його люблять, і розбіжності між ними – це не привід вибирати чиюсь сторону.
• Приховування сварок
Будувати ідеальну сім’ю, виходити посваритися в кафе – не варіант. Дитина повинна знати, що розбіжності в сім’ї – це норма, і треба вміти грамотно їх вирішувати. Приховуючи розбіжності, батьки оберігають дитину від неприємних ситуацій, з яких йому потрібно буде вміти шукати вихід.
• Примирення
Кожна сварка повинна закінчувати взаємними вибаченнями.
На закінчення потрібно відзначити, що конфлікти в сім’ї необхідно вирішувати грамотно, щоб не завдати шкоди своїй дитині.
