Як вилікувати псоріаз

Псоріаз – одне з широко поширених шкірних захворювань, з якими людство зіткнулося ще в стародавні часи. Псоріаз страждали багато відомі особистості: Уїнстон Черчілль, Бенджамін Франклін, Генрі Форд, Йосип Сталін, Володимир Набоков, Брітні Спірс, Кім Кардашьян [1].

Объявления связанные с запросом

У XXI столітті ця проблема набула глобального масштабу. Так, у Сполучених Штатах Америки псоріаз страждає більше 3% населення, а в Скандинавських країнах – близько 11%. Зростаючий рівень захворюваності і соціальна значимість даної патології були відображені як у спеціальній резолюції асамблеї Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) про псоріазі, прийнятої в травні 2014 року [2], так і в глобальному звіті ВООЗ, опублікованому в 2016 році [3].

«Свербляче стан»

Сьогодні більшість фахівців схиляється до того, що в основі захворювання лежать імунологічні порушення, які виникають з різних причин. Добре відомо, що розвиток псоріазу пов’язано з генетичною схильністю. Виділена особлива група генів, наявність яких підвищує ризик розвитку патології. Таким чином, псоріаз може передаватися у спадок. Якщо псоріаз страждають обоє батьків, ризик його передачі становить до 75%, а при наявності захворювання у матері або батька – до 40% [4,5]. Але для «запуску» захворювання у носія гена необхідно вплив провокуючих факторів, до яких відносяться інфекції, обмінні порушення, стресові фактори, токсичні впливи та ін.

При псоріазі відбувається значне прискорення (швидкість вище в 7-8 разів) ділення клітин шкіри. Новоутворені клітини відрізняються від нормальних. Велика кількість аномальних клітин і запускає запальний процес, який підтримується за рахунок особливих речовин – цитокінів [6].

Псоріаз може виникнути у людини будь-якого віку, в тому числі і дитини, але частіше всього початок захворювання припадає на 16-25 років [3]. Для нього характерно хронічне прогресуюче перебіг з частими загостреннями, а починається процес найчастіше з висипань на шкірі у вигляді дрібних, величиною від шпилькової головки до зернини сочевиці, яскраво-рожевих папул, поверхня яких покривається сріблясто-білими лусочками. Поступово вони збільшуються в розмірах і можуть зливатися один з одним, формуючи більш великі вогнища ураження – бляшки. Бляшки чітко відмежовані від навколишньої здорової шкіри, мають яскраво-рожевий або червоний колір і також покриті сріблясто-білими лусочками. Висипання можуть викликати сильний свербіж (сама назва хвороби походить від давньогрецького ψωριασις («псориасис»), що перекладається як «свербляче стан»). Нерідко уражаються шкіра волосистої частини голови (62%) і нігтьові пластинки. При цьому всі прояви псоріазу, крім фізичних страждань, викликають значний психологічний дискомфорт, пацієнти соромляться свого захворювання [7,8,9].

Крім того, у 5-12% пацієнтів з псоріазом розвивається псоріатичний артрит – хронічний запальний процес в суглобах, особливо важка форма. Складність полягає в тому, що суглобні симптоми далеко не завжди проявляються при великих ураженнях шкіри. Суглоби можуть вражатися вже на ранніх стадіях захворювання, коли площа ураження порівняно невелика, при цьому суб’єктивних відчуттів може не бути [10]. Саме з цієї причини діагноз «псоріатичний артрит» часто ставиться пізно, адже спочатку пацієнт звертається до лікаря-дерматолога зі скаргами на висипання на шкірі. Дерматолог звертає увагу саме на «свою» симптоматику. На прийом до ревматолога пацієнт потрапляє, як правило, значно пізніше. Результат малоутешителен: псоріатичний артрит – це хронічна біль, обмеження рухливості, а в найбільш важких випадках – інвалідизація пацієнта.

Успішне ж і своєчасно розпочате лікування призводить до зменшення розмірів бляшок або їх повному зникненню.

Лікування: від рентгена – до гена

Перші зовнішні засоби для лікування псоріазу з’явилися на рубежі XVIII–XIX століть. Виготовлялися вони на основі отруйного миш’яку і застосовувалися практично до середини ХХ століття. Також лікарі пробували використовувати ртуть, з початку ХХ століття – рентгенівське випромінювання і навіть чистий радій, відкритий П’єром і Марією Кюрі (останній спосіб, на щастя, не отримав широкого розповсюдження, оскільки сама Марія досить скоро померла від апластичної анемії внаслідок високих доз опромінення). До інших – не таких радикальних – противопсориатическим засобів, що застосовувалися в той час, відносяться засоби на основі саліцилової і пирогалловой кислот, препарати з вмістом дьогтю, сірки, нафталана, солідолу і т. д. [11] Однак науково обгрунтовані методики лікування псоріазу з’явилися порівняно недавно.

Традиційна зовнішня терапія

У 50-ті роки минулого століття були створені перші мазі на основі синтетичних ретиноїдів – речовин, які по своїй будові схожі з вітаміном А. Вони непогано зарекомендували себе у клінічній практиці, але і без побічних ефектів у вигляді підвищеної сухості, потоншання і сухість здорової шкіри не обійшлося.

Наступним кроком у боротьбі з псоріазом були гормональні лікарські засоби, глюкокортикостероїди. Ці препарати представлені у вигляді кремів і мазей для зовнішнього застосування. При загостренні захворювання часто використовуються пом’якшувальні, зволожуючі препарати з додаванням відлущуючих коштів (саліцилова чи молочна кислоти, сечовина); гормональні глюкокортикостероидные препарати або поєднання глюкокортикостероїдів і кальципотриола або глюкокортикостероїдів з кератопластическими (отшелушивающими) засобами.

Протягом тривалого часу одним з основних способів лікування псоріазу була фототерапія. Спочатку у вигляді природної сонячної інсоляції, а потім із застосуванням спеціальних ламп, генеруючих тільки промені певного спектру і з певною довжиною хвилі. Часто при псоріазі ультрафіолетове випромінювання комбінується з прийомом спеціальних ліків, фотосенсибілізаторів, що підсилюють ефект сонячного впливу.

Результати лікування зазвичай задовільні, але при передозуванні УФ-променів не виключені опіки, а з часом може підвищуватися ймовірність розвитку новоутворень шкіри (меланома, базальноклітинний рак шкіри, плоскоклітинний рак шкіри) [13].

Всі ці методи лікування псоріазу приносять пацієнту більшу або меншу полегшення: зменшення площі бляшок, інтенсивності свербежу. Як правило, вони застосовуються на початковій стадії захворювання, коли площа шкірних бляшок не перевищує 10% від загальної площі шкіри. Але, на жаль, всі вони не роблять впливу на саму причину захворювання – імунні порушення.

Системна терапія

Ще в ХХ столітті були зроблені перші спроби впливати на псоріаз зсередини. Для цієї мети спочатку використовувалися новітні на той момент глюкокортикостероїди у формі таблеток та ін’єкцій. Їм на зміну в 1970-ті роки прийшли препарати класу імуносупресорів. Порівняно з традиційними засобами для зовнішнього застосування вони надавали більш виражену дію, але їх прийом також був пов’язаний з ризиком розвитку різних побічних ефектів з боку серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та інших. [12]

Великим кроком вперед у лікуванні псоріазу стало відкриття на початку 2000-х років новітніх генно-інженерних біологічних препаратів, які вибірково блокують ключові ланки запалення. Вводяться підшкірно або внутрішньовенно, відразу потрапляють у кров і швидко надають свою дію. Сьогодні для лікування середньотяжкого, важкого псоріазу та псоріатичного артриту застосовують дві групи цих препаратів: інгібітори (блокатори) фактора некрозу пухлини альфа і інгібітори (блокатори) інших речовин, що підтримують запалення, – інтерлейкінів.

Але у цієї «медалі» є і зворотна сторона. Поряд з високою швидкістю настання ефекту частішають побічні реакції. Наприклад, підвищується ризик виникнення інфекційних та інших захворювань.

Тому перед початком лікування і регулярно в процесі терапії обов’язково проводиться ретельне обстеження пацієнтів для виключення можливих супутніх захворювань, зокрема туберкульозу (проводиться рентгенографія, проба Манту та ін) [12, 13]. Крім того, терапія генно-інженерними біологічними препаратами дуже недешева, а це важливо з урахуванням того, що чекає тривале лікування.

Останнім відкриттям у цій області став таргетный (від англ. target – мета) синтетичний базисний протизапальний таблетований препарат. В основі його дії так звані «малі молекули». Цю назву вони отримали тому, що завдяки малій молекулярній масі діють внутрішньоклітинно – досі так глибоко не проникав жоден препарат! Особливістю їх дії є здатність блокувати речовини, що викликають імунні запалення. Сьогодні вважається, що саме вони відіграють важливу роль у виникненні та розвитку псоріазу та псоріатичного артриту. Важливо, що «малі молекули» оцінили не тільки лікарі, але і самі пацієнти, які відзначали поліпшення свого стану [14].

Час діяти!

Говорити про повну перемогу над псоріазом можна буде лише тоді, коли можливості генної інженерії будуть на такому рівні, що навчаться «виправляти» гени – адже, як ми пам’ятаємо, захворювання найчастіше передається спадковим шляхом. Але вже сьогодні можна взяти псоріаз під контроль і домогтися стійкої ремісії – жити без шкірних і суглобових проявів. Для цього потрібно при перших же підозрах на наявність захворювання звернутися до лікаря, суворо дотримувати всі рекомендації спеціаліста. Крім того, пацієнтові з псоріазом необхідно:

  • виключити з раціону спиртні напої, прянощі, копчені, мариновані, консервовані продукти;
  • уникати навіть мінімальних травм шкіри: виключити відвідування лазні, сауни, використання жорсткої мочалки;
  • використовувати спеціально підібрані засоби догляду за шкірою, в тому числі мило, гель для душу, шампунь;
  • намагатися уникати тривалого перебування на сонці, впливу прямих сонячних променів.

І останнє. Пам’ятайте: нерідко терапія псоріазу та псоріатичного артриту малоефективна не тому, що «не працює» той чи інший препарат. На перший план виходить «людський фактор»: лікування будь-яких хронічних захворювань вимагає тривалого часу і залученості в процес самого пацієнта. Але багато хочуть швидкого ефекту, перестають дотримуватися рекомендації лікуючого лікаря і в підсумку замість довгоочікуваного полегшення отримують загострення захворювання. Сьогодні в арсеналі лікарів і пацієнтів з’явилися принципово нові можливості – про це варто знати всім, хто зіткнувся з проблемою неефективності лікування або побічних дій препаратів. Можливо, боротьба за чисту шкіру і високу якість життя починається саме зараз!

2018-RUS-061

Список літератури:

  • http://allergiyanet.ru/zabolevaniya/psoriaz/izvestnye-lyudi-s-psoriazom.html
  • http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/204417/1/9789241565189_eng.pdf
  • http://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/204417/9789241565189_eng.pdf;jsessionid=6DEE32164BD2F36DD74AD95657BAF3A4?sequence=1
  • http://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/204417/9789241565189_eng.pdf?sequence=1
  • Sun L. et al. Applied Informatics 2014, 1:3.
  • Smith C. H. et al. BMJ. 2006. Aug 19; 333(7564): 380-384.
  • Advances in psoriasis: A multisystemic guide / ed. by Weinberg J. M., Lebwohl M. London: Springer-Verlag, 2014. 340 p.
  • Varni J. W. et al. Eur J Pediatr. 2012; 171:485-92, 2.
  • Hrehorów E. et al. Acta Derm Venereol. 2012; 92:67-72, 3.
  • Azevedo V. F. et al. An Bras Dermatol. 2013 Mar-Apr; 88(2): 233-236.
  • Gaskoin G. On the psoriasis or lepra. J. & A. Churchill, 1875. 259 p.
  • Kim W. B. et al. Can Fam Physician. 2017 Apr; 63(4): 278-285.
  • Altomare G. F. et al. J Rheumatol Suppl. 2009 Aug; 83:46-8.
  • Rich P. et al. JAAD 2016; 74:134-142.
  •